Ти хотів любити, я хотіла жити,
Ти хотів кохати, я хотіла прощати,
Не зуміли ми страх свій подолати.
Я просила чекати, долі дні рахувати,
Та не варто правди в очах шукати,
Ти пішов, не хотів прощати.
Чи ж така тая доля?
Серце рветься на волю,
Біль у грудях щемить,
Рана в серці болить.
А роки все проходять, тугу вітер загоїть,
Серце знову живе, а любов оживе.
Ти прийдеш, щоб прощати,
Та чи варто кохати, свою долю чекати?
Я піду і не треба прощати.
