Як добре, що щоранку сходить сонце,
Що промені лоскочуть по лиці…
І вітер зранку залетить в віконце,
Попестить коси ніжно золоті.
А під вікном мокріє матіола,
Барвінок сині зорі розгубив…
І квітнуть роси на траві довкола,
І ранок добавляє свіжих сил.
Побігли хвилі зранку понад ставом
І ряска повилазила з води…
Стоять човни, обкутані туманом,
А під горою зацвіли сади.
Хіба ж не рай? В якому ми живемо…
Блаженна мить возносить до небес
І цю красу у серці пронесемо,
Так кожен ранок, ніби ти воскрес.
Життєдайно! 
с воскресеньем 
