Занадто багато тебе.
У піснях, у рядочках поезій...
Навіть вітер (навмисно?) несе
згадки радості, мрій та претензій.
Ти далеко, чи близько (дарма)
Серце ритм відбиває середній.
Ейфорії в душі вже нема.
Вже не б’ється в любові.
(даремній)
Але Ти все ще є, все ще в снах.
Дуже рідко, як марево, плинеш.
Потихеньку зникає той страх,
що у першій поезії...
згинеш.
