Коли сніг розфарбує картину «Зима»
І сад запишається мерзлими вишнями,
Я зрадію – минулого ж більше нема
Й засумую – з тобою не бачимось тижнями…
Та усмішка сяє, як в місті вогні,
Яких не погасять cut off-и електрики.
В смішному з тобою на самому дні
Так часто знаходжу наших душ діалектики….
Безглузді розмови про все й ні про що
Заходять у гості, мов вірними друзями….
Вони будь-який сум перетворять в ніщо…
А ти знаєш, вони є найкращими музами1
Падає сніг на волосся моє…
Останні мазки і не треба магічності…
Я рада від того, що ти такий є
Й сумна, що зимі цій не бачити вічності…
