Ти там, куди давно нема дороги,
Там не було й не буде вороття.
А я іду, крізь вогняні пороги,
До тебе йду, туди де є життя.
Ти там, де закінчилось небо,
Там, де душа ще без прикрас.
А я іду, мені жалю не треба,
Мені б туди, де є безвладним час.
Ти там, де б’ється моє серце,
Там десь, над прірвою душі.
Де мерехтить омріяне озерце,
І муза пише не мої вірші...
Ти там, де я навік тебе залишу,
Там де любов і біль, і ти...
Моя душа, колись тобі напише,
Туди де щастя, спалює мости...
