Давай створимо ще один
всесвіт, підігнавши
орбіти у конуси.
Ти чутливий до моїх фокусів
був раніше.
Ця втрата страшніша дороги
для мене.
А що, як в
напівтемряві
забути про все, творячи
новий всесвіт?
Я байдужа до Твого чола і
загублених вдумливостей,
я прийшла лиш по тіло
сьогодні.
Я роблю геть усе.
Я під прицілами.Бачу
рядки, замуровані снігом.
Заколисує почуття. що щось
сколихне мене знов і я
малюватиму.
Новий всесвіт.
Більше кола тільки тінь
коло брів і под очима, бо
вони творять образ.
Де мені знайти
ще один доказ, що усе це
мені необхідне?
Ти- єдиний, чиї фокуси мене
тішили, та не вабили.
А межа затонка
між началами,
бо коли отримуєм все,
затруєне димом, астралами,
ми бачимось,
все стискаєтсья у граніт олівця,
у спіралі
і обмальовані хвилі
у морі, у шматках хвиль.
Ти- мій вчитель. Ти- не вчитель
мені.
