Позаду кілометри і дороги.
Вокзали, неминучий стук колес.
Сміливо переступлені пороги,
Чай чорний з білим цукром, кава – без.
Годинники, їх спізнення зухвалі,
Бентежний пошук щастя і квитків.
Спинятися не можна, треба далі
У темряві ловити сум гудків.
Та все ж надходить істина відома
Із вітром , що давно вже рідним став
Приємно опинятися удома,
Хоч може тут ніхто і не чекав.