я сьогодні дивилась в небо.
там падає сніг білий...білий....
моя єдинна потреба -
дізнатись, що таке є родина...
я не бачила ще своїми очами
оспіваного єднання.
я не їла домошньої страви,
і не знаю, хто така мама...
я дивилась в небо і мріяла
пізнати батьківську турботу.
ходити з батьком за руку,
і поїхати на дачу в суботу.
так хотілось родинного свята,
вечері, коли всі за столом.
а не повну квартиру матів,
спальня її - як траходром...
я дивлюсь на сумну картину:
як ллється на кухні горілка,
як мені нема місця в квартирі,
де і так буваю вже зрідка..
в голові спогади про батька,
що залишив, як тільки з'явилась.
що мене разом з матір'ю зрадив,
з іншою був, як я народилась...
і вся сім'я, охоче п'є й наливає,
радіють, коли маю гроші.
про родинне свято - не знають,
тільки про гульки знати охочі.
в кожного тут своє життя,
в кожного свої перспективи.
а в мене є мрія тільки одна -
мати свою нормальну родину...