Сивими срІблами
ДАнині промені
крутяться за годинником,
заплутуються у волоссях.
Ти посміхаєшся -
у очах горять Світи,
Ти спалахуєш,
Серцем рухаєш
Сходи і Заходи
Сонць.
То ж Ти!
Біля скронь
знову світиться.
Куди подітися?
Куди подіти
пальці, руки й слова -
У чай із травами,
у пахуче хлібне тісто,
у зерна Єства та Істини...
Осіннє місто
обіймає і дихає,
постатями безликими
штовхає у груди Земля.
/-То ж Я!!!
Боже, то Я!/
Срібло спіральнозакручене,
з правого боку пасмО.
Потоки Радості й Спокою.
- Що то булО?
-Ти досі спала, дитино...
Свідомість носило
у видивах і чуттях.
Яро... й Яринно
у чиїхсь життях...
Намріяно досить!
Просідь у коси -
то мудрість у гості
проситься.
Під Серцем носиться
"Я"
Себе народити
Літом, у житі.
Безцінні миті
Любов"ю омиті
Ростуть...
ЖИТИ!!!
Сестро!
ТИ
ТУТ...
Для того, щоб
Творити, Приймати,
Зорі Тримати
й Любов дарувати)
Почуй, Могуно!
Почуй,
ВЕЛИКА МАТИ!!!
Русана Остапович
Малюнок Наталя (Водана) Вінтонюк
