Завмирання
Здивування
Мак б"ється
об листя торішнє.
Небо безгрішне
рветься у груди!
Скоро грудень.
Пальці в"яжуть вузли.
Нам Туди,
куди серце кличе -
Круком кряче,
журавлем курличе.
Зерна пшеничні
В обличчя
дощем.
Хлібину цілую.
Життя ціную
Тихий щем
і Радість велика
Рід столико
посміхається
і віддається.
Відається
легко.
У Воду дивлЮся
І у Вогонь...
У Коло по Солонь
БОги, Предки, Стихії.
Ти - вЕдеш,
Я - Дію.
вселяю надію,
Даю Віру.
Таємні слова
до купи складаю.
У змісти себе Вкладаю.
Довіра
моЯ Безмежна!
Незалежна
Тиша у Колі,
де Велес ходить.
Простір родить
вібрації з тих паралелей,
у яких наші долоні разОм.
Морозом
погладило
гарячі жарини.
Моє волосся
пахнутиме димом.
Жива Вода цівкою
у полум"яну середИну
В Серце твоє - Домівкою-
Вогняним Вихором
Симарглову дитину
У лаві виносити
на лляній тканині
Руками медоносити.
Життя вишите.
Вищий Ти.
Віщий Ти.
Пі-Ти,
Пи-Ти
сурицю
з уст одне одного.
щоб Вирватися
з Поясу Астероїдного
Світанку Сварожого
ранку морозного.
Погляду раптового
ДОсить,
щоб з"єднатись
назОвсім...
У колі Зірок і Родин.
Сім
Шість
П"ять
Чотири
Три
Два
Один...
