Ми творці своєї долі
Хочемо завжди щасливо жити,
А іншим насипаєм в рани солі
Навіть не збираючись, щось таки змінити.
Гордістю собі труїмо душу
В обличчя всім плюєм…
«Бо я сильний! Я так мушу!»
Ми не сильні.. з середини вже гниєм…
Молоді мами,дітей вчать битись..
А потім на коліна.. перед образом молитись,
Але так треба.. бо ми сильні і найкращі
Сильні… вільні… і до кінця пропащі.
Виправдовуємось.. «ніхто не ідеальний»
Живем як стадо..
Байдуже.. що путь в нас дальній
Головне, в шафі щоб висіло «ПРАДО»
Страшно жити в час такий,
Прикро.. я такий самий,
Але весь гнів вкладаю у папір..
Я не тиран, не бузувір…
в одній молитві я прочитала:дай мені ,Господи,мудрості сказати такі слова аби проснулися ,прокинулися сплячі душі ...Ти їх сказав Олежику! Дякую тобі за такі слова !
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00