Розлука осені шепоче зовсім близько,
багряне листя сумом шурхотить
про те, що щастя відійшло колишнє
й розмило мрії всі легкі.
Самотність вулиць й золото бульварів
нагадує про зустрічі красу,
у літніх фарбах двоє як кохали
і бачили єдину лиш мету.
Нестерпна біль у серденьку з'явилась,
коли прийшов цей невагомий час.
Цей день настав і ти пішов у зливу,
а літо не поверне більш до нас..
Різниця в тім, що згадками живемо
і поринаємо так часто в свої сни,
не помічаємо все ж доброти і сили,
що нам сіяють світлом у житті..
