* * *
Часто друзям ми бажаємо
До ста років доживати,
А не думаємо і не знаємо
Чи варто отаке бажати?
Ось приклад я вам наведу
Бабусі вже за дев’яносто
Вона говорить: «Я живу
Наче добре та не просто.
А де ж те добре? Я ніяка
І ледь волочаюсь по світу
Правда Богу за це дяка,
Що дожила до цього віку.
Та це не добре, бо сини
Переді мною полетіли
І давно їм сняться сни
У вічності вони осіли.
Усе не просто – голова
Також від часу вже стомилась
Дає збій… ти не одна…
До немочі я підключилась.
І вона уже цариця
Гуляє в тілі, як удома,
А я побита часом птиця
Й сестра мені одвічна втома.
Очима я б усе робила
Вони на грядках й в парнику
Очі роблять, тілу – несила
Ложки я не піднесу.
А пам'ять ніби то навмисно
Хто спогади порозтирав
Тепер так порожньо, не тісно
Час наді мною глузував.
Кому у світі я потрібна?
Чого ще від життя я жду?
Я хочу бути уже вільна
Й чекаю часу коли вмру.
І близькі бачать, що згораю
Наче вогник сірника
Чи мене люблять? Я не знаю,
Чи тільки лепет язика?
Я так – жива і слава Богу
Нема навколо суєти,
Я просто є, нема підмоги
Я так – на відстані руки.
Я – рідна кров, а як не стане
Хто сльозу у слід проллє?
Я стара, ні, дуже давня
Мене нема чи я ще є?
Я не поміч, каменюка
І в когось думка проліта:
«Смерть до неї в тіло стука,
Хай іде від нас стара.»
Я, як щось, щось не потрібне
Є той є, нема – нема
А, як душа із тіла вийде
Я наче й в світі не була…»
Пауза, на мить мовчання
Тиша стукає у вуха
От і відповідь на запитання
Запам’ятайте ті хто слухав.
«Ти мене про щось питала?»
Бабуся знов прошепотіла
Я у відказ їй помахала
Й в старенької з’явились крила.
Тепер я думаю чи побажати
Дожити другу до ста літ?..
Це побажання. Богу знати
Кому який писать вердикт.
Ваша правда:нелегко доживати немічну старість на самоті...Та чомусь всеодно бажаємо близьким людям якнайдовших літ життя,не задумуючись,якими будуть ці роки.
temapk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00