«То винні жінки, що розбиваються щити мужів,
І вони йдуть на битву один супроти одного.
То винні жінки, що чоловіки творять безглуздя,
Руйнують те, що не складеться знову,
Нищать те, чого не повернути…»
(Скелла «Бенкет Брікріу»)
Ніч самайну.* Я знову літаю
Над дахами іржавими міста старого
І сивого наче море пророцтв.
Коли місяць сумним котом
Зазирає у вікна вдовиць
З чорними кучерями фатуму
Та чорною білизною самотності
Я літаю разом з птахами тиші,
Що сідають на дроти спогадів
І розмов пошепки
На закопчених кухнях
І дивляться, як крутиться колесо часу
У нічних таксі літописів
Та хронік прадавніх забутих битв
Скотарів нескінченних степів.
Я кличу білого пса і ще білішого коня
Пасти табуни моїх снів
І стада кольорових ілюзій
Людей, що не сплять у ніч одкровення
І дрімають під хризантемами клумб,
Які розбив і доглянув бородатий двірник
На ім’я Лір.
Я літаю, літаю, літаю…
Примітки:
Самайн – свято стародавніх ірландців. Святкувалося, коли надходив час пастухам гнати свої стада з літніх пасовиськ на зимові стійбища (переважно 1 листопада). Одне з найбільш шанованих та бучних свят у давній поганській Ірландії.
Самайн святкувала, але в сучасних традиціях (не Хеллоуін) і переважно в домашніх умовах) з друзями біля вогнища поки не було можливості. а щодо минулих життів, то це важко сказати) на разі я цього не пам'ятаю)
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це прекрасно, що є ще на світі люди, які знають що таке Самайн...
"закіптюжених" - кіпти, це, російською - "когти", а не "копоть".
"Копоть", то - кіптява.
Тому, лишень "закіптяжених", але ж - не звучить, ге?
Тому, може, якось інакше?
наприклад: "закопчених"?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Ви праві - я виправлю помилку. Як то кажуть: "Вік живи - вік учись."
Хоча б в минулому житті?
