коли духмяним чаром насолоди
нам віють ангели думки,
коли, мов сонце, світло в серці сходить
і все ведуть стежки туди...
куди? туди, де думку вітряну
відносить в небо шестикрил,
туди, де долю молоду
колишуть ангели без крил.
туди, де цвіт душі цвіте й не в"яне,
де ніжний дотик губ твоїх
такий жорстокий і безкрайній
кидає в транс подалі від усіх...
від зливи сліз
і бурі насолод
несе кудись
подалі від турбот.