Моє ти зарево, моє сліпке свічадо,
Моє несторкане смарагдне джерело!
Дай краплю спраглому, скропи мене, розрадо,
Щоб не боліло більше, не пекло!
Моя ти віро крізь віки незборна,
Моє ти лезо, непроникний щит!
Зроби мя так, щоб зникла бридь потворна
І сипав іскрами гірський озокерит!
Моє ти слово, чисте, мелодійне,
Мої ти ліки від недуг усіх!
Тобі, любове, серце підневільне,
Не викликає хай у тебе сміх.
Мій ісповіднику, таємний мій масоне,
Мій поштовху до ще невчутих діл!
Зі мною ти - і ниці перепони,
Зі мною ти - незборний я Ахіл!
Моя ти пагубо, відродження спепліле,
Мої ти двері, скриті на замок.
Без тебє б'юсь у брами скам'янілі,
Чоло скирвавлене дзюркоче, мов струмок...
Моя ти папороть в байраці на Купала!
Мій блиск сліпучий в темряві ночей!
Завіщо так мене ти зчарувала
Порфіром радісних, нескорених очей?
Моя ти пташко невловима!
Моя нестримна течіє!
Блукає в мандрах пілігрима
Серденько стомлене моє...
04.01.2008р.
спасибі
