Я зовсім тебе не розумію…
Хочеш, щоб залишила тебе?
Вибач, але я так не зумію…
Може, хтось цю думку відбере?..
Я ж тобою дихаю й пульсую,
І без тебе стане моє серце…
Й душу непотрібну і пустую
Стримувати буду, доки воно б’ється…
Відчуваю себе хворою на біль
І водночас хворою на щастя…
Тільки ти це в змозі зупинить…
Бо, мабуть, запізно я здалася…
Не вбачаю сенсу я без тебе жити –
Кров моя отруєна тобою…
Як же можна так без відчаю любити
І в той час залишитись собою?
Я зроблю тебе вільним від себе….
Якщо хочеш піти – іди…
Стану тінню, і ти пройдеш поруч мене,
Та мене не побачиш ти…
