Тихо ступала по темному коридору психіатрічної лікарні..Йшла нишком,щоб не лякатися власних кроків..На ній була біла ситцева піжама,що дуже пасувала до стінок палат такого ж кольору..На лівій руці-стрічечка з номерком,адже за людей в цій клініці паціентів не вважали..Вони існували тут,як речі в камерах схову,кожна з яких мала свій номер..Її залишили тут під номером 666ДД..Вона не мала імені,а для персоналу і оточуючих вже давно була "дитям диявола"..Її уникали.. Через дивний номер,страшне прізвисько і великі чорнющі очі..Очі,які завжди дивилися в нікуди..Для неї вони були просто непотрібними предметами побуту..
Вона ступала тихо..Пройшовши нишком коридор,піднімалася сходинками на дах десятиповерхової психлікарні..Вона потрапила сюди,бо багато знала..Антидепресанти і наркотик зробили її залежною..Від клініки,білих стін і божевілля.Вона підіймалася і захоплювалась пітьмою,пила порожнечу і зачаровано слухала тишу.Ось вона,невичерпна беззмістовність життя!
Вона відчинила двері на дах.Свобода зустріла її трупним запахом мертвих душ та останнім подихом людських почуттів.На даху було темно і..вільно.Вперше за скільки місяців вона доторкнулася своїми тонкими,фарфоровими,майже дитячими руками вітру.Розкуйовджене чорне волося,немов воронове крило,здіймалося з кожним сильним подихом вітру.Та вона цього не відчувала.Ні цього,ні п'янкої прохолоди,ні трупного 3апаху.Відчувала потребу.Бажання полетіти.Та страшні вибухи всередині і відсутність крил не дозволяли їй це 3дійснити.Бах!Одна за одною вибухали безглуздо закодовані банальністю міни.Осколки,роблячи душу матеріальною,проходили навиліт.Ось вона,невичерпна беззмістовність життя!
Підійшовши на самий край,вона нервово рвала на собі сорочку.За мить тонкі і витончені пальці,мов скальпелями різали нігтями глибокі рани на спині.Їй здавалось,що звідти виростуть крила.Багряні краплі теплої крові падали на босі ноги.Вона швидко,щоб не лякатися власних кроків,ступила донизу..Над десятиповерховим будинком повільно опускалися закривавлена пір'їна і стрічечка з надписом 666ДД...
