Здається краще б їх не було,
Та все ж Господь нам їх дає.
Щоб наше серце не забуло,
Що це все справді не моє.
І ці важкі випробування,
Як град, нас все безжально б’ють.
Розчарування,біль й страждання ,
Ночами спати не дають.
Але Наш Бог усе це бачить
Й не зловтішається – повір.
А разом з нами тихо плаче.
І підкріпляє,ти лиш вір.
Ти запитаєш : « А для чого ?»
Страждати тут і сльози лити.
Напевне саме і для того,
Щоб наше серце впокорити.
Його любові й провидінню,
Й безмежній мудрості Творця.
Щоб « безголове» те творіння,
Не відверталось від Отця.
Й собою знову не гордилось ,
Як любить це кожен робить.
А перед Богом лиш схилилось,
І щоб Його не загубить.
І знов в житті випробування.
Хоч важко,але так от треба.
А Бог через оці страждання,
На крок наблизиться до тебе.