́́подзвони мені хоч раз вночі
просто, щоб почути мене справжню
не ту, що ховається під маскою з назвою "справжня",
а дійсно мене, без тих наворотів і понтів.
просто, щоб сягнути глибини,
нехай там як... і може лиш мілке болітце
на очікуваній безодні океану місці,
але тобі ж відкриюсь я! не відвернись.
"чому вночі? під сонця світлом вдень все ж краще видно"
а чи то кращого те? ліпше бачити жахи?
спершу на траві потренуйся йти крізь тернисті шляхи,
а потім може і у вільний політ... ринеш.
не знаю я до чого стільки слів.
просто мені простіше все це написати,
аніж у ступорі хвилини витрачати,
шукаючі потрібні букви і ліпити до складів.
я хочу скинути усі оті кандали,
хочу розпиляти те залізне полотно.
пшениці не зійти там, але все одно
звільняться незалежності душі майдани.
ти просто подзвони, а там вже зрозумієм,
яку рослину до якої рани прикладати,
я тобі скажу "привіт", і якщо не будем́́́́ мовчати
може мені дзвінок один лиш твій стане ліками.
