Минають дні, летять роки,
І за тобою сумно серце плаче і щемить до болю,
І кожен день кляну я злую долю
За зустріч нашу , ночі повні насолоди і солодких втіх .
Не можу й досі я забути їх
Не в силах я забути твої вуста і очі сповнені кохання
В них я тону , люблю їх до зітхання.
Проходять дні , а біль все не згасає ,
А доля нас назавжди розлучає
Можливо краще бути не з тобою ,
А бути долі вічною рабою .