одкровення криється в моїх напіввідкритих венах
напівзакриті очі вже відчули важкі доторки
простих слів що капають на підборіддя
і.. підіймаються
ще на один поверх молочним небом зіниць
ще ближче до незагоєних подряпин пам’яті
пролізаючи у незахищені темрявою лісисті скроні
циркулюючи порами підземель тяжких думок
де я ховаюсь від себе
ховаючи тебе
серед штучних засмічених озер емоційних фарб
серед справжніх привидів багаторічних споруд
із скла і каміння буденних справ
десь там..
і коли краплі нарешті дістануть мого найвищого поверху
де ти тільки почнеш вірити
в моє існування
де я нарешті повірю в тебе
та твоїм думкам в мені
..краплі почнуть випаровуватись
з холодної поверхні піднебесних піднебінь
і слова закінчать своє існування
лежачи поряд із похованими колись думками
про нас
а очі та вени відкриються
назавжди.
*фонова композиція – Vergissmeinnicht «Depression»