(вірш-жарт)
Оце... якби ж навчитись не писати,
Забуть про вірші раз і назавжди.
А то ж, їй бо, не можна вийти з хати!
Не скажеш же натхненню: "Та зажди".
Та вже віршами шафа геть забита!
А муза, бач, не хоче відпускать.
От баба вже вона несамовита -
Ні відпочить... або хоч почекать...
Ото, і рима дістає усюди:
Чи в транспорті, чи... вийду в туалет...
Яж хочу жити, як нормальні люди...
Які не вірять в те, що я поет.
Отож воно, від того і страждаю:
Пишу, пишу - і все без визнання...
Хоч і писать уже я не бажаю.
Та... вірші вже неначе як рідня.
Ото б і стать для музи сиротою.
Бо руки вже, і очі вже болять.
Та хай би й шафа стала знов пустою!
...Повнішою або разів у п'ять...
29.12.2011
