Просто треба, так для щастя, як мало нам треба,
відчувати любов на собі, на гарячих долонях,
що малюють на собі останні вагони до неба,
відправляюсь до тебе у думці, що тягнеться в скронях.
Серед неба, серед хмар там літають відверто,
сотні птиць, що танцюють з зірками один на один.
Ми планети, що живуть не єдиним секретом,
так відверто люблю я дивитись за межі тих стін.
Що ховають обличчя твоє, моя муза, моя Есмеральда,
бачив тільки у снах, і на стінах у тиші картин.
Мало треба, накривають нас осінню пальта,
і ховають у спокій хвилин, що блукає відтінком годин.
Простір неба, серед хмар, де літають комети,
я дивлюсь на твій сон, я чекаю, що впустиш у рай.
Намальований нами, що тримає у часі планети,
я для тебе зупинюсь, я для тебе заберусь за край.
У пошуках музи,
у пошуках нового світла, зупиняюсь і слухаю пісню небесних птахів..
Дуже хороші і красиві думки, але до них хотілося б більшої досконалості у поетичній фотрмі...
Alexander Marchuk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую..приємно..
так розумію, що хочеться більшої досконалості почути, але я не ставлю собі рамок досконалості, погані вірші, хороші вірші...просто пишу)
