Твій погляд, обійми, хвилини прощання,
вже треба рушати, а сил все нема,
сказати: Коханий, прощай і тримайся,
я буду нескоро, але не здавайся,
все добре в нас буде, пів року мина…
Той Автовокзал я ніяк не забуду
ті погляди Твої, слова і вуста,
і наш поцілунок, і наші обійми,
і Твій подарунок, що ти простягла…
І погляд проводить автобус в дорогу,
в думках тільки Ти, а в очах – пустота,
хвилина, наступна, все далі і далі,
Ти їдеш туди, де мене вже нема…
Так важко збагнути, що Ти вже не поряд,
сиджу в самоті, а думи все про нас,
сьогодні минула лише половина,
та вірю що ми подолаєм цей час!