Яка велична й неосяжна.
У мене рідная земля,
Береться десь у піднебессі,
І розливається, жива.
Співає величчю й красою,
Шумить дощами ця земля,
Дарує дітям щастя й радість,
І теж радіє, бо жива.
Ніжніше променів від сонця,
У неї руки золоті,
Дається всім життя і доля,
І відбивається в душі.
Земля колискою гойдає,
Людину рідну і свою,
Надію й мрію закладає,
І мудрість сповнену свою.
Рости і жити, як годиться,
Берегти Землю і свій дім,
Любити ближнього і ділом,
Завжди наповнювати день
