Крамарем лиха, здається щось тихо, Тісніється коло убивць, Очі на ночі міняє убого, Малює дзеркалля дзвінниць. Кременем руки тисають багаття, Палять змарнілих сиріт, Кроки та вроки наносять прокляття, Марять ним духи столітть. Мариво чорне, каміння втискає, Бачить палена Грааль, Знову хвастує перед жінками, Непомітно знімає вуаль. Пестить руками, жіночії ноги, Запах шалених думок, Мить. Вже не стане, Закінчиться проза, Парфуми заляпає кров.
ID: 343308 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 11.06.2012 15:51:05 © дата внесення змiн: 17.12.2012 04:26:24 автор: А. П. Кабвой
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie