Жити
Своїм життям,
Загортаючись в дим, у сніг.
В попел, в туман, бачити біля церкви,
Французьких акторок, очі, брови повій,
Музики бачити краплі, каміння,
Зелене сонце.
Чорно-червоно білі
Казки Годара, Жана Жене, пригоди,
П'єра П'єре, що проганяють гній
З черепу, перетворившись на чорні скельця, значить:
***
Кінчаючи в мене, в неї,
Ти думав більше про сніг,
А не про дітей.
Про те, що, вдавши себе за жінку,
Ти достанеш з кімнати синьо-блакитний сміх
З рівно-червоних обличь,
Чорних чернець,
Та серця -
***
Мармур, схожий на м'ясо,
На водорості, на сон дитини...
Яри, як озера глибокі, китайські квіти,
Штучні дитячі вірші, а поміж тим:
Мертві, сухі озера твого насіння,
***
Коріння, волосся, плечі твоїх дерев,
Що кличуть тебе у землю,
Лелеки в небі,
Все говорить про те,
Що початок ніг -
Вологих жінок -
Це і є бажання померти.
***
Майбутнє, тарілки платівок,
Книжки про смерть
Очі людей-птахів,
Що тобі назбирали листя.
Знайомий, який хотів би
Перетворитися на мопед.
Щоб не співати обличчям
Поміж дерев.
Там, де стирчали кості чужого крісла.
***
Те - що ти бачив в останнє,
Казав кравець:
Думаю, не знадобиться, Твої помилки:
Жити своїм життям,
Загорнувшись в сніг
В попел, в туман,
У чорно-біле листя:
Хліба, твого вокресіння -
Це дерев'яний хрест:
Сонячний хрест неподарованого намиста.
ID:
342531
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.06.2012 19:05:49
© дата внесення змiн: 07.06.2012 19:05:49
автор: Elias Spricht
Вкажіть причину вашої скарги
|