Я збожеволіла і стала характерником,
Насамотівшись Прометеєм уночі.
Ще вовком завивати люблю деколи
І тричі зрадила. Ти тільки не мовчи...
І в Лету канула, втомившись бути вічною, -
Дев"ять життів, як Троя, ще не мала...
Повір, ніразу ще не була грішною,
Я просто жила, просто я кохала...