Не читайте дітки книжок, бо то є,
така сволота,
Що потому - думки лізуть, наче чорти
із болота.
Не ходіть дітки до школи, бо вона
ота барвиста,
Відбирає ваші роки, - наче гроші
у міністра.
Десь зачув таке Іванко, і прийшов з зібрань до дому,
Й почувгав з порога в хату, скинув шапку і кальоші
тай почав таке казати: ”Люди добрі, люди добрі,
розповім я тут поему, байку, шваньку
й наливайку про оту міську богему.
Вийдів я в житті багато та й з пів-сотки жив я в лісі,
Вирубав бескиди і граби, і стелив сіно на стрісі,
Та не вийдів ще такого, як я ввийдів нині в місті:
Перша пані, друга пані, а за ними два колєґі,
Йдуть собі отак під ручку, та й не стидно їм холєрі.
Один чорний, другий білий, а та трета десь зі сходу,
Та не то шоби не файна - та лице, як у свині після городу.
Дівка йде собі спереду, та й чіпає другу дівку,
За спідницю та мережи, а то щипне за сідницю,
Я вам кажу люди добрі, а ті двоє, що позаду,
Такі си узяли з два, та й щипают си по заду.
Я як то ото увийдів, та ми чуть не відригнуло,
То їв шем я із ранку, і то шо їв їм на полудне.
Пролетів я міську раду, та й давай бігом додому,
Отаке, я хтів сказати, шо ми трапилось старому.”
Бугі-вугі 2012,
Бугі-вугі 3001,
Ми все частіше вигадуємо нові слова
Щоб просто розділити два на один.
ID:
338769
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.05.2012 21:45:40
© дата внесення змiн: 21.10.2012 19:23:40
автор: bobrja
Вкажіть причину вашої скарги
|
