Коли у її очах з'явилась крапля жалоби,
ти зрозумів: щось не так. Давно все пішло шкереберть.
спочатку хотів їй дати потрібний ковток свободи,
та потім усе ж поринув у ревнощів круговерть.
коли у її підборів раптово змінився ритм,
тебе не впізнали чайки. Згоріли всі маяки.
тепер не для тебе пляж, сонцем щедро залитий...
ти знову берешся за ром, згадавши дотик руки.
Коли у її волосся з'явився запах ванілі,
коли у її губ відчув холодний присмак відстані,
байдужо закрився в собі, втоплений у похміллі,
і сенсом наповнив усі чужорідні пристані.
та раптом не зможеш встати, заплутавшись в павутинні -
почуєш запах ванілі, що влучить у твою ціль.
побачиш краплю жалоби. Цей голос хрипко-осінній...
одразу прийдеш до тями. Раптово відступить біль.
