Уже світає, ми в постелі,
І ти ще спиш, кохана наречена.
І вже обручки є у нас на пальцях,
Твій легкий подих, ніби ми у вальсі.
Було весілля, свято,
А потім цілувались радо,
І згодом ніч, о Боже, ти прекрасна,
Ти вся була наповненая щастям.
І біле плаття на тобі,
Ти посміхалась, моя мила,
І йшли у церкву в осінь ми,
І повінчалися, щасливі...
Твій теплий подих, ніжний дотик,
Шовковва постіль, й крик душі.
Ми вже разом будем з тобою,
Лиш я і ти на цій землі.
Лежу я в ліжку, нам сімнадцять,
Ти спиш і солодко вві сні,
А я все мрію про майбутнє,
Щоб ми були завжди одні...
(A.G.)