Коли сутінки вечірні,тихо землю огорнули. Зрозумів свою самотність-тебе не було. І кинувся в юрбу,і в очі заглядав.Не знаю,де я був,кого шукав. Але пізно,пізно,пізно,пізно шукати. Але пізно,пізно,пізно,пізно чекати. Не вона.Не вона.Не вона.Не вона.Не вона. Тіло ніжне-холодна стіна. Й від тіла знов до тіла.Шукаю близьку душу. Як Дон Хуан правічний,жити мушу. Невже ж я не знайду,невже я не зустріну. Одну мою,лиш ту-одну єдину. Але пізно,пізно...