Холодний весняний вечір, вітер настільки холодний і сильний, що пробирає аж до кісток і хочеться скоріше кудись утекти. О трамвай!!! Ні- ні- ні, треба дочекатись, а що коли вона прийде, а мене нема!? Ні треба дочекатися, однозначно, але вона мала бути ще сорок хвилин тому! Може зателефонувати? Та ні не варто, ось вона зараз прийде, обійме, поцілує і ми подамося у найближче кафе бо холодно сил вже немає. Та що ж це таке? Вона ж ніколи так не спізнювалась, а може варто зателефонувати, а раптом щось трапилося? Все! Визначено телефоную, гудки, гудки, гудки. О! Привіт кохана, знаєш я тут на зупинці..., чекаю на тебе, то ти прийдеш??? -Ой так я звичайно прийду, але трохи ще затримаюсь... -На довго? -Та ні хвилин на двадцять... -Зрозуміло, а що в тебе з голосом, щось трапилось? -Не хвилюйся, все добре просто трохи нервую. -Тоді добре я чекатиму на тебе в кафе одразу за зупинкою.., на вулиці неможливо стояти, тож вдягайся тепліше... -Добре коханий... як скажеш... -Ну тоді зараз побачимось. Чекаю. Цілую. -І я тебе милий... Ще один вечір пройшов разом просто чудово, але вона була чимось сильно стурбована, за увесь вечір тільки пила чай, і дивно що вона при мені закурила... Так вона ніколи не робила... А все ж вона казала що трохи нервує, та годі все ж вечір був прекрасний, завтра треба повторити... Ніч за вікнами, серед ночі лунає телефонний дзвінок. Кого ж це чорт посеред ночі??? Так алло!? -Алло коханий!!! А це ти сонце, а ти годинник бачила? -Пробач мене якщо зможеш -Що трапилось кохана, ти плачеш? -Так я плачу... -То що трапилося? -Краще не питай, просто скажи мені що все буде добре. А що має бути щось не добре? Ми здається планували тільки добре... -Ми багато чого планували та не все що ми плануємо збувається, а інколи і навпаки стається те що ми не плануємо... -Це ти до чого?? Що трапилося скажи мені вже в кінці- кінців!!!
Нічого милий, просто ще кілька годин тому я була вагітна...