Я вбив тебе, а ти продовжуєш мене любити.
Я вб’ю себе, і ти залишишся живою.
Ти донька сонця
Я ж місяцю життя заборгував
Наскільки різні - настільки ми єдині
Єдині в тілі - в тілі праху. Ми.
Пустеля! Тьма думок.
Все навкруги білим-біло
Твоє волосся таке біле,
Твоє волосся таке світле.
А шкіра ніжна немов шовк
І всесвіт вміщується в очі
Поглянь в люстерко – там зірки.
Навчись! Навчись себе любити.
Тебе таку полюблять всі.
Життя це біг, і біг на місці
Коли не маєш на меті
Знайти в собі того, кого боїшся
Того, хто так ховається в душі,
Що без молитви не дістанеш
Та і без прощення не вб’єш.
Я різав серце – бачив монстра
Хробак, що в яблуках сидить
Вкусивши яблука я спокусився
Я з’їв його, ковтая хробака.
Тепер вже він хазяїн мого серця
Тепер вже він керує мною.
Тобою.
Мною і тобою.
Я вбив тебе, а ти продовжуєш мене любити.
Я вб’ю себе, і ти залишишся живою.
31.12.2011
м. Київ
