Ніч упала -
як портьєра в залі,
припинивши дня
акторську гру.
Діючих осіб
зосталось мало –
я і ти.
Сценарій весь зітру.
Ми удвох.
Нам не потрібні ролі.
Маски наші
день уже забрав.
Ми забудем
шифри і паролі
до усіх кордонів і застав.
Цю нічну солодку
нашу п’єсу
ми зімпровізуємо
„на біс”.
Хочеш - я врятую,
як принцесу,
віднесу в фортецю
через ліс?..
До твоїх колін
складу знамена
темних сил,
що в битві переміг.
І прикрашу
ніжні ці рамена
зорями, що з неба
зняти встиг.
Я тебе вивчатиму
вустами
знову - як уперше,
як колись.
І мов знак кохання
поміж нами -
дотик пальців,
що переплелись.
Прагну, щоби ніжно
і відверто
нашу ніч
прикрасила любов
і всепоглинаючим
концертом
музика її звучала знов...
07.05.09р.