Я слухав все один репертуар:
Одвічну пісню заполОнених гармоній.
Між нотами стабільний інтервал
В життя, мільйони спалених калорій.
Я слухав, поки зупинився час –
Секундомір ще не відліченої ери,
І поки сам собі не скажу: “пас”,
Собі й дівчатам із Венери.
Ти не така, я не влізаю у деталі,
Не ставлю ультиматуми на безкінечний лік.
Я на долоні у дзеркальній залі
І поглядами заганяюся в тупік.
Все зачинилося в один замок –
Зупинка часу – нуль о’клок.
28.12.11
