Осінній подув оголив дерева,
Сірістю блакитне небо полонив,
Приніс у душі мрійливі марева,
І кожного у своїх мріях потопив.
Ступаючи по золотому листі,
На зустріч вийду я своєму щастю.
Воно заховане в осінньому намисті,
Яке мене чарує.. Щоранку ним я марю…
Розбитий світ моїх турбот
Я залишу прохолодній осені,
До неї я втечу від усіх клопот,
Заховаюсь у її безціннім золоті.
Подобається*)
