Не йди. Зачекай. Я хочу ще раз побачити твої очі , твое обличчя , почути твій голос, який звучить у відлунні мого сердця, у відлунні моеї душі і мого існування.Лише він став музикою мого життя,- такий тихий і лагідний, як вітер теплого дня...
Не йди. Поглянь мені у очі.Для тебе в них відкрито усе. Лиш зазирни в мої озерця суму- побачиш в них надії нескінченний світ...
Не йди .Не йди з мого життя , як спалах зірки, як мить скінченних сподівань. Залишся хоч у снах моїх - у спогадах нічної миті...залишся у думках , у мріях, коханням оповитих.Залишся у туманах срібних, як тихий звін зірок, залишся образом серед моїх ще ненаписаних казок...
Не йди. Я сподіваюсь будеш для мене ти завжди , бо пам"ятатиму твое лице, твій голос і погляд з океанської води...
Байдуже те - не пам"ятатимеш лиш ти.Але однак - не йди...
