Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Нізовцов: Бачити б ще голу… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 06.01.2012 - 17:41
Вуркоче...в нього код такий,Йому фантазії, на щастя, не відомі. То ми лукавим у думках І маски приміряєм в різні пори. валькірія, 29.10.2011 - 11:59
А мені Ваш вірш ось як зазвучав, дуже перепрошую, що так поглумилася, але так вже зачепили Ваші голуби...За пагорбом ще пагорб. Рій думок. Хмарина дивна, ще одна хмарина. Удаль пливе – вже й оком не докину. У пам’яті: гора і полонина, І на горі - ледь видимий димок. Нікого. Лиш вуркочуть голуби. Від дуба тінь – дубова тінь широка Сховає від чужого мене ока, Мене і ще когось під власним боком. Якби ж від себе ще сховатися, якби!... Не сплю, закрию очі, відболиш Мені у снах: «Побачити б ще голу… ». До подруги вуркоче ніжно голуб, Лиш ти себе любити не дозволиш... Залиш мене, залиш мене, залиш!... Михайло Нізовцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На полонину, де ростуть дуби,Поклич мене туди...поклич туди... |
|
|