Шануйте, діти, матерів,
Віддайте серце й душу.
Ніхто дорожчий за батьків,
Любіть їх, я вас прошу.
Вони подарували нам життя,
Вселили в серце віру,
Посіяли в ум знання,
Дали про мир надію.
Батьки живуть для нас
І дихають для нас повітрям,
Для нас оберігають кожен час,
Про щастя живуть в надіях.
Своєю любовю батьки оберігають
Від зла й неправди, сірого життя,
Скарби дитячі вічно зберігають
У щирих душах повних пізнання.
За недоспані темнії ночі
І нестерпнії, довгії муки,
За прозорії, яснії очі
Цілую натруджені руки.
Літа швидкоплинні в далечі зникають,
Вже дитинство махає нам крилом.
І голуб’ята із гніздечка відлітають,
Та молодість ваша б’є дзвінким струмком.
Далеко від дому спогади нахлинають,
В яких живуть вічно молоді батьки,
Та діти дуже часто забувають
Утрачені ті молоді роки.
Ми народилися із чистої любові
І цим повинні ми батькам віддарувати,
І всім, що маєм на своїй ми долі,
Їх щохвилини маєм чарувать.
У самі люті морози й холоди
Нас біля серця гріє джерело –
Це струмінь чистої води,
Це батьківська любов й тепло.
Вклоняюсь, таточку, перед тобою,
І руки твої я цілую, ненько,
Своєю вірою і добротою
Ви вічно грієте моє серденько.
Усім на світі ми завдячуємо вам,
Й за це вам поцілунок ревний.
За любов неопалиму даровану нам
Низький уклін, доземний..!
