Хризантеми в саду вбрали листя в росу,
Заквітчалися променем сонця,
Взяли пломінь в вогню, в снігу барву ясну
Та й пишаються коло віконця.
Ще недовго цвісти. Пройдуть тижні чи дні
І морози жорстокі ударять.
Посріблять пелюстки, поморозять листки,
Квіти схиляться та й повмирають.
А як ні, то дощем до землі вас приб’є
Чи жорстока рука постинає.
В вазі коло вікна вас поставить вона
Милуваться, поки не зів’януть.
І в останній ваш час ясний промінь на вас
В шибку гляне, та вже не зігріє.
Промайне у очах час, де зорі для вас,
Хмари, дощ, вітер, сонце і зливи…
Потім викинуть геть не потрібні їм вже,
З брудом, пилом, сміттям вас змішають.
Обірвуть пелюстки і потопчуть листки,
Чом сльозинка-роса не спитають…
Хризантеми в саду вбрали листя в росу…
Недомріяні сонячні мрії…
Розцвіли ви чому в цю жорстоку пору?..
Літа спогад, остання надія.
Вам цвісти би тоді, коли сонце в росі
Умиває гаряче проміння…
Вам би там розцвісти,де немає зими,
Де ніхто не розтопче, не зірве…
Хризантеми чому тремтите на вітру?..
Чи від холоду, а чи від страху?..
Може знаєте ви — недожить до весни?..
Може вітер сказав вам чи птаха?..
Хризантеми цвітіть, ви не бійтесь, горіть.
Без надії таки сподіваюсь,
Що зумієте ви допалать до весни
Бо краса просто так не вмирає.
Хризантеми цвітіть, ви не бійтесь, горіть…
Я теплом своїх рук вас зігрію…
І в найбільший мороз буде гріти для вас
Тепле сонце моєї надії.
Мої оплески)))Й справді сподобалось.Спочатку й справді трішки щиро,але ось останні рядки ,як кажеться "запали у душу".Щодо суму то не стану сперечатись,й справді відчуваються певні нотки горечі,але це краще аніж наївне змалювання життєвих моментів.Продовжуй у такому ж дусі і упевнений усе вийде...
Хоча всетаки у тебе тепер схоже по-справжньому осінній настрій і це по-своєму прекрасно) Молодчинка!
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,настрій і справді осінній Рада,що сподобалось.Значить не дарма писала