Якби ж ти зміг й мене забрав
і більш нікому скривдити не дав.
Сховав мене в своїх обіймах
в яких би дихалося вільно.
Весь світ не знав би де я є,
що серце зболене моє
зігріте в лагідних долонях -
коханні, пристрасті, безсонні...
Ти б цілував уста і руки,
і я б забула біль і муки.
Ти б шепотів: \"моя, моя\"-
душею й тілом лиш твоя.
А я б взамін твоїй любові
подарувала ночі кольорові,
всю ласку, ніжність і турботу,
і цілувала б коли йшов ти на роботу.
Яке це щастя поруч бути,
твоє люблю-скучаю чути.
Який це біль тебе не мати,
від злої долі потерпати.
Мені не вперше, я стерплю
усі знущання злої долі,
а сили будуть, бо люблю,
це тільки зараз крила кволі.
Ти мені скажеш: \"Я люблю\"
і негаразди всі зникають,
я тобі серце віддаю,
я більше за життя ТЕБЕ КОХАЮ.
У ваших рядках витвір душі і поєзії. Мій любимий вислів "СОЗДАЙ МЕЧТУ И МЕЧТА СОЗДАСТ ТЕБЯ". Я вам бажаю створити свою мрію, а мрія вже створить все, що необхідно.
Спраді гарний вірш
твоя поезія постійно вдосконалюється.. приємно бачити такі хороші речі. .. сповнені глибоких почуттів і любові.. рідко хто може писати про любов так.. я так не вмію.. сподобалось...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00