Відкрию очі стане тепло,
Закрию - простір ніби зник,
Я і живу і пропадаю,
Й до перегонві ніби звик.
Я тяжко повзаю руками,
Немов земля кудись пропала,
Я загорівся, ви ж бажали,
Та мене ніч кудись сховала.
Я не шукаю собі ями,
Мені б за щось, та ухопитись,
Я віднайду у собі сили,
Й будь де я зможу все ж прижитись.
І не оцінок я бажаю,
Не виражень і самостверджень,
А просто є життєвий зміст,
І чоловічий міцний стержень.
У перегонах за життям, ми інколи забуваємо, що ми люди і повинні допомагати один одному, а не жити за "диким" правилом: "Виживає сильніший".
