Хурделиця всі сліди замете,
а час залікує розірвані рани,
тебе запитаю, питання востаннє
чи нам помирати іще не зарано?
ти скажеш, зарано, та що тут поробиш?
без мене не можеш з розуму сходиш,
навіює сум фотокартка стара,
тієї хто клялась що вічно моя.
***
Бездарними римами хочу донести
кохання своє на твої вуста,
та ні ти холодна, ти вчасно завмерла,
ти втіха і біль, ти пуста.
Від когось украдені щастя і радість
несуться до наших сердець,
та гріх не сховати, ми щастя украли
звели його цим на нівець
ніякого щастя це щастя не дало,
а може іще навпаки,
що мали при собі, останки забрало
нажиті за довгі роки
і стіни в будинку давно вже не милі
тікати далеко кудись,
від себе далеко втекти не удасться,
ти мрійник, хлопчино, проснись!
зізнайся собі, ти ж не прагнув такого
фіналу своїм почуттям,
ти грався мов з лялькою, брудом набитою,
чужим, а не своїм життям. ́