Вже кілька років з року в рік
Виходиш ти на сцену
І кілька сотень чоловік
Дивляться за цим шалено.
І кожен раз твої думки
Про те, що треба закінчити.
Але лунають оплески,
Без яких не хочеш жити.
Та у руці знов мікрофон
І усі дивляться на тебе
Настрій твій як хамелеон -
Для публіки такий, як треба.
"Неначе все вже так набридло.
Не хочеться виходити", -
Знову, як мухи на повидло
Злетілися такі думки.
Але направлено прожектор,
Чекають всі - і ти ідеш.
Із публіки поплескав дехто
І решта розпочали теж.
Бо у руці знов мікрофон
І усі дивляться на тебе
Настрій твій як хамелеон -
Для публіки такий, як треба.
Хоч знає публіка давно,
Що нового ти не скажеш,
Та аплодують все одно,
Як і минулого разу майже.
Хоч твоя роль не найцінніша,
Але й на неї попит є.
Ти відрізняєшся від інших.
Ти - конферансьє.
Та у руці знов мікрофон
І усі дивляться на тебе
Настрій твій як хамелеон -
Для публіки такий, як треба...