Я знайшов її зовсім випадково. Просто займався своєю звичайною щоденною роботою. Я не робив нічого незвичайного для себе. Просто мені прийшло від неї повідомлення. Це було десь під вечір. Спершу я трохи здивувався, потім задумався, глянув список своїх контактів – її там не було. Звісно, дехто з чудернацьким ніком G-395. Та і в принципі, мабуть, не могло би бути. Так ми зустрілись.
Я відразу ж відправив їй відповідь. Але повідомлення не було. Я чекав день, два, три, тиждень, два тижні. Врешті не витерпів і написав знову. Мовчанка, як і очікувалось.
Я почав божеволіти. Здавалося б, я міг би віддати усі гігабайти на своєму жорсткому диску заради лише однієї її відповіді, заради лише однієї фрази на зразок «У мене все добре. А як ти?».
Звісно, можливо, ми зовсім не пара. Нехай, ми все одно ніколи не будемо разом. Окей, добре… Нехай, так. Згоден… Але хай вона відповість…
Ще за день я зрозумів що я не можу без неї існувати… Зовсім не можу. В принципі. Я почав працювати навіть не настільки старанно, як раніше. Коли був вільний час я посилав їй запити знову і знову. Вже вкотре… І не отримував у відповідь анічогісінько. Жодного байта, жодного біта… Нічого.
Хоча на що я сподівався? Що хотів отримати? Не знаю… Це важке запитання.
Наступного дня я все ж знайшов її. Також випадково. Просто в списку розсилок помітив її нік… Я зрадів, відправив їй лист… Але яке було моє розчарування, коли я дізнався, що G-395 це просто бот… Так звичайнісінький спам - бот… Такий самий, як і мільйони інших… Точнісінько такий самий як і я, бот KL-2302.
