Навряд можна назвати це ЕСЕ, так ДУМКИ ВГОЛОС (на папері)
Надумав студент 4-Г курсу, … Станіслав.
Україна вчора, сьогодні, завтра
Україна… скільки у цьому слові… Хтось вимовляючи це слово, набираючи повні груди повітря, зітхає, а інший, десь за кордоном, пускає сльозу, згадавши друзів, першу кохану, могилу, де поховані його батьки і рідні. У когось болить за неї, а комусь все одно. Але, попри усі негаразди і міжусобиці, мовні конфлікти і політичні чвари, ми українці, ми маємо свою гордість, хоч і не без іронії та все-таки, багату історію, милозвучну солов’їну мову, прекрасну і неординарну культуру, могутні звичаї і традиції, багату і розкішну природу, талановитих і цікавих людей, наділених людяністю, доброзичливістю, гостинністю та ін.
Україна – це не тільки держава, у термінологічному визначенні цього слова. Україна – це пісня, кобзар, вишита сорочка, спів солов`я, козак на вороному коні, червонолиця дівчина з карими очима і довгим волоссям, селяни з гектарами голіруч обробленої землі, безкрайні поля і ліси, річка, садок вишневий коло хати, купа дітей на подвір`ї, запашний коровай на столі, гранчак горілки, сміх крізь сльози – все це набагато більше ніж адміністративно-територіальний поділ країни, невиконання обов`язків Прем`єр-міністра, фіктивні мітинги і стратегічне розташування ракет. Бо перше – це душа народу, а інше – фальш.
Україна вчора. Схід сонця. Початок дня. Та батько п`ятьох дітей прокинувся вдосвіта. Натягнувши перелатані штани, він виходить надвір, починає годувати скотину, жінка, прокинувшись, порпається біля печі: «Сьогодні буде хліб» - промовила до себе. Нарубавши дров, чоловік зупинився на пагорбі, окинув оком свою землю, яка уся просякла його трудами і краплями поту, зітхнув, але не від розчарування, і почав свою важку хліборобську працю.
Україна сьогодні. Середина дня. Палить сонце. Чоловік іде убік центральної площі міста: «Нарешті зелений» - подумав він і почав переходити дорогу. Сьогодні у нього справи, він терміново має знайти роботу, адже власниця квартири вимагає оплату за цей і попередній місяць, а його шестирічний син давно не ласував справжньої, не курячої, м`ясини, та і борщ забув коли їв, а шкільна форма давно втратила товарний вигляд. А як він мріяв стати дорослим…
Україна завтра. (перший написаний варіант: Ніч. Тихо. Усі сплять або у хатах пусто…) А що буде завтра залежить тільки від нас!
ID:
250275
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.03.2011 21:22:22
© дата внесення змiн: 28.03.2011 21:25:48
автор: Stas_one
Вкажіть причину вашої скарги
|