КОли дядько відкрив двері за ними було...не було нічого. Пуста тьма. Ще секунду і старий увійшов всередину,і Пол побачив його збуджені нетерплячкою очі. Він пішов за ним. "Можливо потрібно було взяти свічку?"-але тільки він подумав про це як кімнату проштрикнув промінь світла,сліпучого мов всередині було сонце.
Пол побачив кімнату в якій знаходились 4 палаючі кулі однакового розміру.
-Що це?-спитав він.
-Не знаю,знаю лиш що це не лампи бо світло від них йде рівномірно а не як від звичайних ламп.А там є важелі які його запалюють.-старий був в цей момент дуже задоволений. Так дійсно на стіні були розміщені чотири дивні важелі,і якщо прикласти якусь крихітну силу бодай до одного тоді світла ставало то менше то більше.
-Але що їх запалює?
-Незнаю.Я колись щось читав про таке,таке явище ще називають "електрикою".
-Ніколи не чув...
Та й сама кімната була дуже дивною. Вона скидалась на якийсь паб. Але все було зроблено в ...японському стилі,чи що. Маленькі низькі чотири столики були розміщені прямісінько під цими 4-ма кулями. Стіни були в коричневих обоях. На них висіли якісь невідомі картини з ієрогліфами.
-Дядечку а давайте я вас сфотографую.
-А навіщо?- зі здивуванням промовив старий.
-Ну ми повісимо цю фотографію на стіну і підпишемо "моє відкриття"!-сказав Пол.
-О це прекрасна ідея.-відповів дядечко.
І Пол одразу вибіг за фотоапаратом.Кілька секунд і він уже ловив дядечка в об*єктив.Старий фотоапарат був з великим ручним спалахом,Пол наповнив його потрібно речовиною.Навів на дядечка об*єктив,там він побачив того ж старого,який щиро всміхався до нього,навіть можна сказати хвалькувато.Ще мить і Пол натиснув на крихітну кнопку,але нічого не спрацювало.А саме спалах. Та й дядечко десь зник.І ... коли...Пол... виглянув зза чорної тканини яка вкривала фотоапарат на тому місці де хвилину тому стояв дядечко...був...а точніше не було нічого....Пол спочатку нічого не зрозумів,йому перехопило,у горлі відчувалась якась гіркота і він закричав ....
дякую)))
