Час прийшов.Потрібно розповісти про свій світ.ПРо світ,який живе в мені і в якому живу я.Він оточує мене усюди.Дає поради.Заспокоює.Депресує разом зі мною.Він і є я,тому що я його створила.Створила для себе.це моя найбільша гордість.Найбільше задоволення в житті.Найбільш цінуюче кохання без відповіді.Розказати?Цікаво?Напевне ні.Але я всеодно розповім.Для себе.Для нього.Для цього самого мого світу.Щоб він знав який він мені дорогий-мій світ.Мій солодкий світ
Тільки мій світ розмовляє до мене коли я одна.Вам тільки задється що потрібно залишити мне одну.Насправді.Мене потрібно залишити з кимось.Потрібно хоча б на мить без жодних порад,без жодних емоцій,без жодних поглядів вислухати мене.Ніхто ніколи не зробить це так,як робить мій світ.
Я розповідаю світові усе усе усе.Не бачучи жалісного погляду,не чуючи порад і не відчуваючи страху ,що про це хтось дізнається.
Коли я щаслива тільки мій світ поруч зі мною.Так,інші теж радіють моєму щастю.Але вони не розуміють чому я радію,а значить не радіють так як я.А світ.Мій світ він радіє.Він підтримує настрій.він дарує погоду.Він веселить музику.Він переключає плеєр на веселі нотки щастя.
Мій світ.Тільки він дарує мені безпричинно подарунки які ніхто ніколи не зможе подарувати.
Літом він дарує мені теплі вечори,щасливі погляди людей,дитячі посмішки,холодні коктейлі,теплі вітри,Обсмажені частини тіла,веселі жарти,п*яні вечори
Осінню він дарує мені час.Час,для того щоб я розібралася із собою.Для того щоб я вкотре зрозуміла що я не людина,час для того щоб я побачила що мене створили цілою і що нікого я не потребую у цьому житті окрім свого світу
Весною він дозволяє мені відчувати кохання.А потім примушує відчувати біль.Так,звучить дико,але він правильно робить.Це все заради мене.Якщо б не мій світ.Я б не знала які люди бувають жорстокі.Якби не він я б не була такою холодною і люди робили б мені ще більший біль чим можуть зробити зараз.Мій світ кожной весну робить мене усе холоднішу і холоднішу.Він ліпить із мене захисника.
Захисника моїх думок,мрій,мого світу.
Коли мені нічого сказати мій світ дарує мені посмішку.Я сміюся,завжди тільки щиро.Тільки так,по іншому світ не дозволяє.Якщо я сміюся,мені стає весело.весело хоча б на деякий час.
В самі несподівані думки мій світ домовляється з реальним і вони двоє дарують мені справжню казку відчуттів.Вони дарують мені дотики старої собачої шерсті,вони дарують мені шум старого льоду на воді.Який так швидко і несподівано проходить по всьому тілу,залишаючи після себе залишки джерельного H2O у моєму смертному тілі
Кожний день мій світ дарує мені чарівні зошити для того,щоб я зберігала погляди інших людей.жаль ви ніколи не зможете побачити цих зошитів.Вони вражаючі.Різноманітні.Такі велетенські,пошарпані,із кучою жовтих сторінок там різні погляди від самих щасливих до самих сумних і холодних.Жаль,холодних поглядів у мене мало.Точніше сказати ,тільки один.Той погляд..якщо б я уміла малювати я б стоврила свої краски для цих очей.посмію сказати,для моїх очей,для твого погляду.я б змішала найчорнішу сажу на світі,додала б каплю своєї крові,літру бажання і стаканчик твоєї холодності.І малюнок.Я б ніколи не посміла малювати його на папері.Тільки на стіні.У себе дома на стіні.Щоб підвищувати собі настрій.Щоб ще більше мріяти.Щоб завжди посміхатися.
Ви бачите ці очі.Уявляєте цей погял..я уявляю..Жаль що я не вмію малювати
Я б стоврила виставку із своїх зошитів про погляди.І ці погляди б подорожували по цілому світу,люди б закохувались у погляди інших людей.Я б подумки подорожувала по усьому світу із своїми поглядами.По європі,америці,китаю,росії,по всіх всіх містечках світу.По велитенських мегаполісах і малесеньких селищах
Мій світ.Щоб я без нього робила.Він дає мені життя.Він і є моє життя.Мій світ.Коли ми з ним не дружимо це нестерпно.Нестерпно не отримувати інформації від нього.Це гірше наркотика,тому що від цього не помирають.Це гірше алкоголю,тому що від цього не п*яніють.Це гірше куріння,тому що не можеш курити коли тобі захочеться.Так кожного дня і вечора чекаєш несподіваного сюрпризу і подарунка від свого світу.
Чекаєш коли він знову заведе тебе у свій світ холодності і захисту від усіх.
знаєте,але мій світ не просто так усе мені дарує.Він не такий безкорисливий як здається відразу.
Я йому теж дарую дещо в обмін на життя.В обмін на існування з холодом.
В першу чергу я йому дарую свої твори а значить свої емоції.
Мій світ не може без моїх емоцій.І тільки в моменти невідомості зникає усе і навіть мій світ
Він обожнює коли мої думки зайняті ним.Коли я думаю про нього.Коли кожна нотка музики виринає спогади про нього.Терпить мої споглядання за поглядами людей,які мені дорогі,хоча дуже ревнує мене до цих поглядів.Одного разу він хотів навіть спалити мої зошити із поглядів.Але я пригрозила собою.Тому він терпить.Терпить моє хоббі
Він вимагає щоб я уся була його.Ненавидить коли мене торкаються.Потім я добряче за це отримую.Ненавидить людей які могли б замінити його.Напевне тому мій світ робить мене такою холодною.Щоб тільки його.Щоб більше нікого.З ним ніхто не посперечається.Мій світ.Він такий впертий і неочікуваний.Інколи я сама його боюся.Інколи божевільна думка знишити його пролітає в голові.Але я ніколи не роблю йому погано.Адже ніщо ніколи не замінить мені мого світу
Мій солодкий світ.Ти чудово знаєш що я твоя.Ти чудово знаєш яка я наївна і холодна.Ти сам мене такою створив.Щоб ніхто і ніколи не посмів засідати у мене в душі.Ти правильно зробив.Ти робиш так щоб я відчувала біль від людей.Ти робиш так,щоб я мовчала у моменти коли від мене так чекають потрібних слів.Ти правильно робиш.Щоб ніхто крім тебе н переживав і не змінював мене.
Ти правильно робиш,мій світ.
і ти навіть не представляєш який ти інколи болючий,але я тебе всеодно люблю.Адже ти єдиний мене розумієш.Єдиний мене витримаєш.Єдиний мене зможеш змінити ,завоювати мої думки,подарувати мені свої мрії
Мій солодки світ
